О температуре тела мы не вспоминаем, пока она держится в пределах нормы. Когда ртутный столбик ползет к непривычным отметкам, или, напротив, падает, это повод задуматься.

Зачем нужна температура

Человек – теплокровное существо, то есть способен сохранять оптимальную температуру тела независимо от внешних факторов. В отличие от хладнокровных животных, температура тела которых может незначительно превосходить показатели окружающей среды только при серьезных мышечных нагрузках, терморегуляция человеческого тела незначительно колеблется в течение суток.

Во время болезни или при высоких физических нагрузках, температура тела поднимается для создания идеальных условий в борьбе с микроорганизмами, нарушающими оптимальную жизнедеятельность человека и для терморегуляции в неблагоприятных внешних условиях.

«Жизненная теплота»

Аристотель считал, что «жизненная теплота» зарождалась в сердце человека и выдыхалась с воздухом. Самый первый прибор для измерения этой теплоты создал итальянский врач Санторио, физиолог и анатом эпохи Возрождения, отметивший, что человеческое тело имеет постоянный показатель (лат. «temperatura» – нормальное состояние).

Созданный Санторио термоскоп был невероятно громоздким и существовал в единственном экземпляре.

Позднее, в Европе XVII века было сконструировано множество оригинальных термометров, а в 1709 году Фаренгейт создал первый надежный спиртовой термометр и предложил свою шкалу, по которой нормальной температурой тела была 96° F (точка кипения воды соответствовала 212° F).

Шведский физик и астроном Андрес Цельсий создал привычную нам градуировку шкалы термометра, который действует по принципу максимального – столбик задерживается из-за трения ртути о стенки капилляра и опускается только в результате стряхивания.

Нормы и причины изменения температуры

«Магическая» цифра 36,6°C известна с детства каждому из нас. На самом деле, утром температура ниже и может граничить с отметкой в 35,5°C, а к вечеру подниматься до 37,5°C, что тоже является пределом нормы.

Неравномерно распределяется температура и в разных частях тела. Температура во рту обычно на 0,5 градуса ниже ректальной (измеренной в прямой кишке) и на 0,5 градуса выше температуры тела, измеренной под мышкой. Температура тела в ушном канале равна или несколько выше ректальной. Температура тела, измеренная в паховой складке, близка температуре в полости рта. Температура может быть неодинаковой в левой и правой подмышечных впадинах (чаще слева на 0,1-0,30°C выше).

Температура не обязательно повышается при заболевании, причинами могут служить переваривание обильной и тяжелой пищи и даже антигистаминные препараты.

Тем не менее, значительное понижение или повышение температуры опасно для здоровья и жизни, так как вызывает серьезные нарушения в работе организма, даже если причиной не являются вирусы и бактерии. Так, у сходящего с дистанции марафонца с отличным здоровьем температура тела поднимается от перегрева и может достигать отметки в 41,5°C, что опасно для организма.

Бактериальное и вирусное повышение температуры

В случае возникновения инфекций, организм повышает температуру тела для борьбы с болезнью. При простуде и гриппе температура может достигать 41°C, и без рекомендаций врача сбивать ее не следует, так как наличие такой температуры свидетельствует о борьбе организма с инфекцией.

Единственное, на что следует обратить внимание – риск обезвоживания от сопутствующих процессов потоотделения, поэтому больному необходимо обеспечить доступ к теплому питью.

Интересно, что в таком состоянии повышенная температура – единственное стопроцентное средство для лечения вкупе с комплексом витаминов для повышения иммунитета и постельным режимом. Пока организм активно прогревается и борется с вирусами и бактериями, нет смысла создавать ему дополнительную работу посредством употребления антибиотиков и прочих лекарств.

Последствия снижения температуры

В вышеописанных инфекционных случаях температура не поднимется выше 41°C, таковы автоматические механизмы человеческого тела. Как правило, мы стараемся снизить слишком высокую температуру медикаментозными и народными средствами.

Это приемлемо, если ее повышение вызвано тепловым ударом или отравлением (в этих случаях «не срабатывает» даже рубеж в 41°C). В случаях вирусных и инфекционных заболеваний делать это не рекомендуется, ведь таким образом мы снизим активность борьбы организма с болезнью.

Температура повышается в результате спонтанной выработки пирогенов – веществ, вызывающих лихорадку.

Повышение температуры говорит о том, что включена и работает система исцеления, в том числе источник питания бактерий, железо, уходит из крови и накапливается в печени, а также повышается эффективность интерферона, вырабатываемого для борьбы с болезнью.

Опыты с понижением температуры

Итальянский врач Альберто Ровиги в 1889 году провел ряд опытов на кроликах, зараженных сибирской язвой, кроличьей септицемией и слюнной бактерией. Часть подопытных ученый согревал, другим же сбивал температуру тела.

Выяснилось, что кролики, лихорадочная температура которых не понижалась, гораздо лучше переносили заразу. Кровь, взятая у животных с более высокой температурой, содержала значительно меньше живых болезнетворных бактерий.

Аналогичные опыты на голубях были проведены в Киеве доктором Савченко, который изучал восприимчивость птиц к сибирской язве. Понижая температуру тела пернатых с с 42° до 39°С, он получал полную клиническую картину заражения и отметил негативные последствия в процессе болезни.

Температурные рекорды

Несмотря на границы оптимальной температуры, в критических условиях человеческий организм способен выдержать невероятные нагрузки.

Так, в Книгу рекордов Гиннеса попала стойкая двухлетняя канадская девочка с температурой тела 14,2°С. Этот рекорд был зафиксирован 23 февраля 1994 года в результате несчастного случая – малышка была одна дома, выскочила на улицу, а дверь захлопнулась. Ребенок провел около 6 часов на морозе -22°С. Девочку отогревали медики, и серьезных последствий для ее организма этот инцидент не вызвал.

А вот человеку с самой высокой зафиксированной температурой пришлось провести в больнице больше трех недель. Американец Уилли Джонс попал к врачам 10 июля 1980 года в возрасте 52-х лет. Медики не поверили результатам измерений – температура тела мужчины колебалась возле отметки 46,7°С.

Причиной рекорда стал тепловой удар. Врачи оценили состояние рекордсмена как критическое, ведь температура тела выше 41°С считается гиперпиретической (сверхлихорадочной). К счастью, мужчину удалось спасти, и он выписался из Мемориальной больницы Грейди спустя 24 дня.

Зміст статті:

Які показники температури вважаються нормою у грудничка?

При появі в домі немовляти, батьки повинні приділяти увагу його станом здоров’я і стежити за температурою тіла. Нормальна температура у немовляти до першого року його життя, може досягати 37,4 градусів і батьків цей факт не повинен лякати.

Це пов’язано з тим, що терморегуляція дитячого організму має власну специфіку становлення. Остаточна сформованість спостерігається до кінця першої 12 місяців життя малюка.

Зміст статті — ви можете перейти до потрібного розділу

Температура грудничка в різних зонах

При народженні малюк має нестійку систему терморегуляції. Немовлята до трьох місяців свого існування, не можуть підтримувати нормальну температуру організму і мають здатність чуйно реагувати на коливання навколишнього середовища, стосовно приміщення або вулиці. Якщо неправильно доглядати за новонародженим, температура тіла може викликати перегрівання чи переохолодження.

Не варто лякатися факту, якщо у немовляти на першому тижні життя, відбуватиметься підвищення температури до позначки від 38 до 39 градусів. Це пов’язано з перестроюванням адаптаційного періоду поза утроби матері. Лише до 3 місяців життя, починає стабілізацію власна система терморегуляції дитини. У цьому віці запускається процес формування добових біоритмів.

Яка температура є мінімальною і максимальною? Заміри повинні проводитися пізньої ночі або рано вранці для отримання мінімуму, а також після полудня або ввечері для отримання максимуму.

Батьки, вимірюючи температуру тіла малюка, повинні враховувати, що вона в різних ділянках може мати істотні відмінності. Отримувати дані необхідно при використанні різних методів вимірювання.

Нормальними вважаються наступні показники:

• Пахвові западини — від 36 до 37 градусів;
• Температура в прямій кишці — від 37 до 37.4 градусів тіла;
• Ротова порожнина — від 36,6 до 37, 3 градусів.

До того ж, у дітей зустрічаються власні періоди коливань, пов’язаних зі звичайною температурою тіла, що варіює від 35,5 до 38,4 градусів.

Як підтримувати нормальні показники

По можливості варто не допускати історій, пов’язаних з перегріванням або переохолодженням тільки народжену дитину. Малюк повинен бути одягнений через погодні умови на вулиці. Також необхідно постійно дотримуватися режиму харчування і загартування дитячого організму (читайте про загартовування повітрям). Батьки повинні враховувати, що підвищена температура тіла, може також бути симптомом і ознакою хвороби.

У будь-якому випадку, цей факт Повинен бути досліджений провідним педіатром . Якщо батьки відзначають поганий апетит у немовляти, різке підвищення температури, особливо в жаркий період часу, швидше за все, він піддався перегріву. В окремих найбільш небезпечних випадках, процес перегрівання може призвести до летального результату.

Чим молодша дитина, тим швидше його повинен оглянути дільничний педіатр. Успіх лікувального процесу завжди буде залежати від своєчасно призначеного лікування.

Додаткові поради

Для створення правильного теплового режиму, необхідно щодня працювати над створенням для дитини комфортних умов життя:

• Температура повітря в дитячій кімнаті повинна коливатися в межах 20 — 24 градусів за Цельсієм;
• Одяг новонародженого повинна бути на одну прошарок менше (в залежності від пори року) від одягу дорослої людини;
• На прогулянці голова дитини повинна бути покрита, щоб уникнути неприємностей переохолодження. Майже чверть тепла може витрачатися при непокритою голові;
• Малюк не повинен замерзнути в нічний час доби. Щоб уникнути подібної ситуації, він повинен бути укритий ковдрою з натуральної тканини. Воно допомагає зберігати теплові ресурси, при цьому забезпечуючи правильну систему терморегуляції;
• Для того щоб розуміти поточну температуру повітря, на перших порах бажано використовувати спеціалізований термометр, в кімнаті, де постійно перебуває малюк;
• Для переконання в тому, що дитина знаходиться в комфортних для нього умовах, потрібно доторкнутися долонею до області потилиці. Якщо він холодний, це означає, що малюк потребує додаткового джерела тепла;
• Новонародженого при підвищеній температурі Не рекомендується годувати насильно . По можливості він повинен харчуватися невеликими порціями, в більш часті проміжки часу;

У моменти перебігу захворювання, сон є запорукою швидкого одужання, тому, якщо можливо, дитину не варто будити для прийому їжі.

Самостійне лікування при постійно підвищеній температурі тіла — категорично заборонено. Тим більше батькам заборонені експерименти, у вигляді підмішуванні лікарських засобів в воду, суміш або чай маленької дитини.

Всіляких недуг піддаються всі люди, виняток не уявляють і діти до однорічного віку. Найчастіше супутником хвороби виступає підвищення температури. Крім різних захворювань причиною для зміни температурного фону в організмі маленької дитини можуть стати і сторонні чинники. Так що ж вважати нормою температури у малюка до року, який результат патологічних, і яка температура повинна бути у немовляти.

Виміряти температуру дитини до року: як і чим?

Температурний показник у грудного малюка може вимірюватися по-різному:

• Оральним методом — на кілька хвилин градусник кладеться під язик;
• Методом ректальним — звужена частина термометра заводиться в задній отвір;
• В області пахвових западин — вимірювальний прилад притискається в пахвовій області.

При цьому важливо знати, що температурний показник у 36,6 ° C виступає аксіомою тільки при вимірі в області пахв або складках паху. При оральному вимірюванні результат буде трохи підвищеним — близько 37,1 ° C, що не рахується аномалією, а при ректальному способі вимірювання звичайний показник — приблизно 37,4 ° C.

Як міряти температуру грудничку . і яким термометром кожен батько приймає рішення самостійно. Але для дітей віком до року переважно використовуються ртутні термометри, а не електронні, оскільки їх показання більш точні.

Під пахвою термометр потрібно витримувати орієнтовно 5-10 хвилин, притримуючи ручку малюка, щоб прилад не випав. Для ректального вимірювання температури рекомендується скористатися електронним градусником, внаслідок більшої його безпеки. А ось при оральному вимірюванні використовувати ртутні градусники категорично забороняється, для цього є спеціальні пустушки-термометри.

Не слід міряти температуру дитині відразу після прийому їжі або при збудженому стані, температура буде однозначно підвищеної.

Норма температури для грудничка

Загальноприйнята норма в 36,6 ° C не завжди дійсна для грудних дітей. Наприклад, для новонароджених малюків природною температурою на перших днях життєдіяльності вважається 37,0 ° C. Температурне значення може трохи підніматися до 37,0-37,5 ° C при вимірі температури під пахвою. Стабільний результат температурної норми встановлюється тільки після досягнення дитиною однорічного віку.

Для встановлення показника норми температури тіла у немовляти слід протягом кількох діб в однаковий час вимірювати температуру при спокійному стані крихітки. Встановлена ​​цифра і є нормальна температура для немовляти. а відхиленням буде вважатися відхилення від цього показника, а не від 36,6 ° C.

При незначному ухиленні температури тіла від норми у грудничка не слід панікувати. Невідкладного зниження вимагає температура від 38,5 ° C, якщо температура не досягла даного рівня і дитина поводиться спокійно, поспішати зі зниженням температури не варто. Зниження температури може виникнути в результаті зниження дитячого імунітету, але крім того низька температура є і вельми типовим явищем для недоношених малюків.

Занадто стрімке підвищення температури або стабільно висока температура — це привід для екстреного виклику лікаря, особливо якщо вік дитини не перевищує шести місяців.

Який показник температури вважається нормальним для прямої кишки?

Спостереження за змінами температури тіла є обов’язковою процедурою при догляді за хворою людиною, так як її коливання являють собою дуже цінний показник загального стану організму. У нормі вона дещо підвищується після їди і при психічній напрузі. У літніх людей менш інтенсивний обмін речовин, тому температура трохи нижче, ніж у молодих людей, а у дітей вона трохи вище. Однак при цьому у здорових людей температура тіла хоча і схильна до невеликих коливань протягом доби, але в цілому є постійною величиною. Дане сталість визначається балансом між процесами теплопродукції і тепловіддачі.

Температура тіла в прямій кишці

Просвіт прямої кишки є замкнутої зовні анальним сфінктером порожниною, що має стійкий температурний режим, тому вимір температурних показників в анальному каналі є найбільш точний її показник. Крім того, має велике значення факт того, що в прямій кишці спостерігається температура, яка дуже близька до температури інших внутрішніх органів.

Показання до вимірювання анальної температури

Вимірювання температурних показників в даній області широко застосовується в наступних випадках:

• При термоневроз;
• У маленьких дітей;
• При вираженому виснаженні пацієнтів, коли градусник не може бути достатньо щільно охоплений м’якими тканинами пахвовій області;
• У разі загального переохолодження, коли температура внутрішніх органів може бути нормальна, а на поверхні шкірного покриву буде зниженою;
• При шкірних ураженнях або запальних процесах в пахвових западинах, а також запаленнях слизової порожнини рота;
• При несвідомому стані пацієнта.

Спосіб вимірювання і протипоказання

Вимірювання анальної температури виконується ртутним термометром в положенні пацієнта на боці з приведеними до черевній стінці стегнами. Ректальний термометр перед введенням в анальний канал споліскують від дезинфікуючого розчину проточною водою, потім витирають насухо і струшують так, щоб показник ртутного стовпчика опустився нижче 35 ° С. Потім його кінець змащують вазеліном або рослинним маслом і вводять на глибину до 5 см, залишаючи в прямій кишці на 5 хвилин. Сідниці після введення термометра необхідно щільно стиснути навколо нього. Через 5 хвилин його виймають і фіксують результат термометрії.

Оцінюючи результат, необхідно враховувати, що нормальний показник може становити від 0,5 до 1 ° С вище температури, виміряної в пахвовій западині. Таким чином, норма температури, виміряної ректальним способом, становить 37,3 -37,7 35 ° С.

Вимірювання ректальної температури протипоказано у випадках затримки стільця, коли в кишці знаходяться щільні калові маси, діареї, і різних захворюваннях прямої кишки в фазі їх загострення, таких як геморой, проктит і деякі інші.

Особливості ректальної температури у жінок

Вимірювання базальної температури ректальним способом широко використовується гінекологами, будучи одним з достовірних способів визначення овуляції. Норма температури при овуляції підвищується, а найвищі її показники спостерігаються між 15 і 25 днями менструального циклу. При вагітності така термометрія дозволяє спостерігати за рівнем прогестерону, при нестачі якого можливі різні ускладнення.
Також за допомогою ректальної термометрії можна виявити різні відхилення гормонального фону, що відбиваються на менструальний цикл.

Копіювання матеріалів дозволяється лише за наявності обратного посилання на джерело. Статті на сайті носять виключно інформаційний характер і перед застосуванням тих чи інших методів лікування обов’язково необхідна консультація Вашого лікаря. Шановні користувачі, якщо ви помітите орфографічну помилку в тексті, будь-ласка виділіть її мишкою і натисніть сполучення клавіш CTRL + Enter. Дякуємо!

Термодинамическое определение

История термодинамического подхода

Слово «температура» возникло в те времена, когда люди считали, что в более нагретых телах содержится большее количество особого вещества - теплорода , чем в менее нагретых. Поэтому температура воспринималась как крепость смеси вещества тела и теплорода. По этой причине единицы измерения крепости спиртных напитков и температуры называются одинаково - градусами.

Определение температуры в статистической физике

Средства измерения температуры часто проградуированы по относительным шкалам - Цельсия или Фаренгейта.

На практике для измерения температуры также используют

Самым точным практическим термометром является платиновый термометр сопротивления . Разработаны новейшие методы измерения температуры, основанные на измерении параметров лазерного излучения .

Единицы и шкала измерения температуры

Из того, что температура - это кинетическая энергия молекул, ясно, что наиболее естественно измерять её в энергетических единицах (то есть в системе СИ в джоулях). Однако измерение температуры началось задолго до создания молекулярно-кинетической теории, поэтому практические шкалы измеряют температуру в условных единицах - градусах.

Абсолютная температура. Шкала температур Кельвина

Понятие абсолютной температуры было введено У. Томсоном (Кельвином) , в связи с чем шкалу абсолютной температуры называют шкалой Кельвина или термодинамической температурной шкалой. Единица абсолютной температуры - кельвин (К).

Абсолютная шкала температуры называется так, потому что мера основного состояния нижнего предела температуры - абсолютный ноль , то есть наиболее низкая возможная температура, при которой в принципе невозможно извлечь из вещества тепловую энергию.

Абсолютный ноль определён как 0 K, что равно −273.15 °C.

Шкала температур Кельвина - это шкала, в которой начало отсчёта ведётся от абсолютного нуля .

Важное значение имеет разработка на основе термодинамической шкалы Кельвина Международных практических шкал, основанных на реперных точках - фазовых переходах чистых веществ, определенных методами первичной термометрии. Первой международной температурной шкалой являлась принятая в 1927 г. МТШ-27. С 1927 г. шкала несколько раз переопределялась (МТШ-48, МПТШ-68, МТШ-90): менялись реперные температуры, методы интерполяции, но принцип остался тот же - основой шкалы является набор фазовых переходов чистых веществ с определенными значениями термодинамических температур и интерполяционные приборы, градуированные в этих точках. В настоящее время действует шкала МТШ-90. Основной документ (Положение о шкале) устанавливает определение Кельвина, значения температур фазовых переходов (реперных точек) и методы интерполяции.

Используемые в быту температурные шкалы - как Цельсия , так и Фаренгейта (используемая, в основном, в США), - не являются абсолютными и поэтому неудобны при проведении экспериментов в условиях, когда температура опускается ниже точки замерзания воды, из-за чего температуру приходится выражать отрицательным числом. Для таких случаев были введены абсолютные шкалы температур.

Одна из них называется шкалой Ранкина , а другая - абсолютной термодинамической шкалой (шкалой Кельвина); температуры по ним измеряются, соответственно, в градусах Ранкина (°Ra) и кельвинах (К). Обе шкалы начинаются при температуре абсолютного нуля. Различаются они тем, что цена одного деления по шкале Кельвина равна цене деления шкалы Цельсия, а цена деления шкалы Ранкина эквивалентна цене деления термометров со шкалой Фаренгейта. Температуре замерзания воды при стандартном атмосферном давлении соответствуют 273,15 K, 0 °C, 32 °F.

Масштаб шкалы Кельвина привязан к тройной точке воды (273,16 К), при этом от неё зависит постоянная Больцмана. Это создаёт проблемы с точностью интерпретации измерений высоких температур. Сейчас МБМВ рассматривает возможность перехода к новому определению кельвина и фиксированию постоянной Больцмана, вместо привязки к температуре тройной точки. .

Шкала Цельсия

В технике, медицине, метеорологии и в быту используется шкала Цельсия , в которой температура тройной точки воды равна 0,008 °C, и, следовательно, точка замерзания воды при давлении в 1 атм равна 0 °C. В настоящее время шкалу Цельсия определяют через шкалу Кельвина: цена одного деления в шкале Цельсия равна цене деления шкалы Кельвина, t(°С) = Т(К) - 273,15. Таким образом, точка кипения воды, изначально выбранная Цельсием, как реперная точка, равная 100 °C, утратила свое значение, и по современным оценкам температура кипения воды при нормальном атмосферном давлении составляет около 99,975 °C.Шкала Цельсия практически очень удобна, поскольку вода очень распространена на нашей планете и на ней основана наша жизнь. Ноль Цельсия - особая точка для метеорологии , поскольку связана с замерзанием атмосферной воды. Шкала предложена Андерсом Цельсием в 1742 г.

Шкала Фаренгейта

В Англии и, в особенности, в США используется шкала Фаренгейта. Ноль градусов Цельсия - это 32 градуса Фаренгейта, а 100 градусов Цельсия - 212 градуса Фаренгейта.

В настоящее время принято следующее определение шкалы Фаренгейта: это температурная шкала, 1 градус которой (1 °F) равен 1/180 разности температур кипения воды и таяния льда при атмосферном давлении, а точка таяния льда имеет температуру +32 °F. Температура по шкале Фаренгейта связана с температурой по шкале Цельсия (t °С) соотношением t °С = 5/9 (t °F - 32), t °F = 9/5 t °С + 32. Предложена Г. Фаренгейтом в 1724 году.

Шкала Реомюра

Переходы из разных шкал

Сравнение температурных шкал

¹ Нормальная средняя температура человеческого тела - 36,6 °C ±0,7 °C, или 98,2 °F ±1,3 °F. Приводимое обычно значение 98,6 °F - это точное преобразование в шкалу Фаренгейта принятого в Германии в XIX веке значения 37 °C. Однако это значение не входит в диапазон нормальной средней температуры тела человека, поскольку температура разных частей тела разная .

Некоторые значения в этой таблице являются округлёнными.

Характеристика фазовых переходов

Для описания точек фазовых переходов различных веществ используют следующие значения температуры:

• Температура отжига
• Температура спекания
• Температура синтеза
• Температура воздушных масс
• Температура почвы
• Гомологическая температура
• Температура Дебая (Характеристическая температура)

См. также

Примечания

Литература

Повышенная температура тела является не болезнью, а симптомом. Ее появление указывает на то, что организм борется с какой-либо болезнью. Повышенная температура тела – это защитная реакция, которая является проявлением активации защитных сил организма.

Определение

Температура тела выше 38°С является повышенной.

Температуру тела измеряют в прямой кишке (ректально), под языком (сублингвально) или в подмышечной впадине (аксилярно). Температура, измеренная ректально, приблизительно на 0,4°С выше, чем сублингвальная и аксилярная. В общем, повышение температуры тела более 41°С является угрожающим.

Причины

В большинстве случаев причиной повышения температуры теля является какая-либо бактериальная или вирусная инфекция. Следующие заболевания, состояния или факторы могут повышать температуру тела:

• Инфекции мочевыводящей системы, желудочно-кишечного тракта
• Заражение крови (сепсис), инфицированные послеоперационные и посттравматические раны
• Ревматизм
• Малярия
• Злокачественные опухоли
• Повышенная функция щитовидной железы, аутоиммунные заболевания
• Лихорадка неясного генеза, без инфекции
• Солнечный удар
• Экстремальная потеря жидкости
• Приём медикаментов
• Заражение послеоперационных ран
• Хронические психические расстройства
• У женщин после овуляции возможно небольшое повышение температуры тела (на 0,5°С)

Симптомы (жалобы)

Виды повышенной температуры тела:

• субфебрильная: от 37° до 38°
• умеренно-повышенная: до 39°
• высокая температура: более 39°

Наивысшая температура тела в течение дня отмечается к вечеру. У детей повышение температуры наблюдается особенно часто. Подъём температуры сопровождается ознобом. При потении происходит снижение температуры. Повышенную температуру часто сопровождают головные боли и боли в конечностях («всё болит»).

Признаками повышения температуры тела могут быть:

• Усталость, общее болезненное состояние, слабость, подавленность
• Лёгкий озноб, при высокой температуре — сильный озноб
• Головная боль, боли в конечностях и мышцах
• Снижение аппетита
• Сухость кожи и губ
• Учащенное сердцебиение
• Поверхностное и быстрое дыхание
• Потение – при снижающейся температуре – из-за чего происходит потеря большого количества жидкости

Диагноз (обследование)

• История болезни с учётом жалоб
• Подмышечное и ректальное измерение температуры тела
• Общий осмотр пациента
• Взятие крови для установления причин повышения температуры
• Взятие проб стула, мочи и мокроты
• В зависимости от жалоб, предъявляемых больным, — рентгеновский снимок (лёгких или придаточных полостей носа), УЗИ, гинекологическое исследование, обследование желудочно-кишечного тракта (ЭГДС, колоскопия), исследование мочи, люмбальная пункция и др.

Терапия (лечение)

При длительном наличии повышенной температуры тела (более 4 дней), очень высокой температуре и тяжёлом течении болезни необходимо обратиться к врачу.

Выбор необходимого медикамента должен делать только врач. Перед началом лечения он должен установить причину повышения температуры. Важно — устранение причины. Например, при воспалении лёгких или пиелите назначают антибиотики.

Общие мероприятия

• Температуру тела до 38,5°С необязательно сбивать, за исключением у детей, которые предрасположены к судорогам при лихорадке, у престарелых и ослабленных людей и людей с ослабленной иммунной системой (например, больные СПИДом).
• Постельный режим
• Обильное питьё, т.к. при высокой температуре теряется много жидкости: начиная с 37°, на каждый градус повышенной температуры дополнительно необходимо выпивать от 0,5 до 1 литра жидкости. Это особенно важно детям дошкольного возраста и престарелым людям, т.к. у них быстро происходит обезвоживание.
• Детей (особенно грудных) не нужно очень тепло пеленать, иначе происходит аккумуляция тепла.
• При жáре помогают влажные компрессы на икроножные мышцы (для детей – «уксусные носочки»), при этом голени обматывают прохладными компрессами на 20 минут.

Медикаменты

• Снижающие температуру медикаменты (например, парацетамол, ацетилсалициловая кислота) в таблетках или порошке. Для детей возможно применение данных медикаментов в виде ректальных свечей.
• Антибиотики назначают только при бактериальных инфекциях. Температуру тела они не снижают.

Возможные осложнения

Пациента, который не может пить, необходимо экстренно госпитализировать. Причины высокой температуры тела, неясного происхождения и отмечаемой на протяжении длительного времени, обязательно должны быть установлены врачом.

При неадекватном лечении инфекционных заболеваний может развиться заражение крови.

Дети до 5 лет при лихорадке склонны к судорогам.